25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Починаючи з цього дня і до 10 грудня уряди багатьох країн світу, громадські організації, експерт/к/и привертають увагу суспільства до однієї із найбільших проблем – психологічного, економічного, фізичного, сексуального насильства, якого зазнають мільйони жінок. Напередодні цього дня ми поспілкувалися з пані Іриною (ім’я змінено з метою конфіденційності), яка погодилася розповісти нам про свій досвід насильства, якого вона зазнала в своїй родині.
«Він бив мене ногами на очах у дітей»
- Ми зустрічалися майже чотири роки, потім одружилися. Я працювала. У наших стосунках усе було добре. Після народження первістка він сказав, що я більше не буду працювати, а буду займатися вихованням доньки. Потім народився син. За цей час довелося доглядати ще й за своєю бабусею і татом чоловіка. А він в цей час ходив у рейси. Коли я захотіла піти на курси за тією професією, яка мені була до душі, він був категорично проти, а працювати за моєю у мене не було бажання. Мені здавалось, що подружжя має підтримувати та прислухуватись одне до одного. Але, як виявилось – не в нашому випадку, – розпочала свою розмову пані Ірина.
А потім почалися справжні тортури. Ірина не мала права ні на власну думку, ні на особистий простір. Чоловік неодноразово ображав, принижував, підіймав руку на неї, не дивлячись на те, що поруч діти. Ірина була змушена виконувати всі його забаганки та вказівки. Чоловік почав зраджувати з її ж подружою, яка всебічно «допомагала» ще більше принижувати Ірину, розповідаючи різні нісенітниці.
- Він бив мене ногами на очах у дітей, через те, що я у неї спитала: «А що ви їздили на 8 березня до Одеси?» Він розумів, що мене ніхто не може захистити, бо я не маю ні матері, ні батька.
Ірина була змушена піти жити у свою квартиру, однак дітей чоловік їй забрати із собою на дав. Вони могли лише навідуватись до матусі після школи, але о восьмій вечора – вже бути в квартирі батька.
- Одного разу вони трохи запізнилися, то вже через декілька хвилин він був на порозі моєї квартири, вибивав ногами двері і кричав на дітей: «Ви що не бачите, яка зараз година!? Швидко до дому!». І вони слухались, бо дуже його боялися. Дійшло до того, що він встановив камери нагляду у своїй квартирі, щоб бачити, що діти роблять і щоб вони не пішли з хати, коли він виїжджав у рейс. Коли вони його просили піти до мами жити, він їх залякував і говорив: «Хочете піти до мами, не питання, але підете ви туди в одних трусах, бо все, що ви маєте – це заробив я, а ваша мати нічого вам не дала», – згадує Ірина.
Дітей вона все ж таки забрала до себе на період рейсу чоловіка, але коли він повернувся, то забрав сина до себе безпосередньо зі школи. А щоб забрати доньку, вломився у квартиру та наробив такого галасу, що сусіди навколо позбиралися, а донька викликала поліцію на свого рідного батька. Проте на цьому насильство не закінчилося – він і досі шантажує доньку, пишучі їй смски з різних акаунтів: «Ти вибрала не той шлях, з мамою ти будеш жити у злиднях, а я тобі дам усе, тільки слухай мене!» Син проживає з батьком, бо той його не відпускає.
Коли Ірина подала на розлучення, то чоловік почав погрожувати їй та наказав відмовитись від усього майна, яке їй належить.
Сьогодні Ірина є головою батьківського комітету школи, де навчаються діти, має авторитет серед педагогічного колективу та батьків, як і на роботі. Діти беруть активну участь у різних спортивних змаганнях, успішні у навчанні.
Наразі подружжя вже розлучили, а суд видав обмежувальний припис, згідно з яким чоловік Ірини не має права наближатися до неї більш ніж на 100 метрів. Таке рішення є одним з можливих варіантів гарантувати безпеку жінці, що постраждала від насильства, адже воно передбачає кримінальну відповідальність у випадку порушення рішення суду – півроку ув’язнення, або до 2-х років умовного обмеження волі.
Понад 100 випадків домашнього насильства зафіксовано в Роздільнянській громаді.
Історія Ірини, на жаль, не єдиний випадок домашнього насильства. Їй довелося на власному досвіді відчути усі його форми: сексуальне, фізичне, психологічне та економічне. Впоратися з такими складними ситуаціями наразі допомагають спеціалісти денного центру соціально-психологічної. Як зазначила завідувачка центру Тетяна Калашникова, з початку 2023 року зафіксовано 103 випадки домашнього насильства. Більшість із них відбуваються по селах, на підґрунті алкогольного сп’яніння.
- Насильство – це нескінчене коло, яке треба розривати. Не варто терпіти, мовчати і боятися. Хочу звернутись до громадськості – реагуйте, якщо бачите насильство. Не замовчуйте, не будьте байдужими до чужих проблем. Звертайтесь до служби, якщо ви стали свідками, для перевірки інформації та встановлення фактів. Це абсолютно конфіденційно. Таким чином, ви зможете вберегти чиєсь життя, – акцентувала Тетяна Калашникова.
Не мовчіть, реагуйте, говоріть про свої проблеми, звертайтеся у відповідні структури та не давайте тиранам можливості знущатися на вами. Цьому немає виправдання!
Наталія Буковська
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
